Мавпяча віспа. Відповіді ВООЗ на поширені питання

Симптоми віспи мавп зазвичай включають лихоманку, сильний головний біль, біль у м’язах, болі в спині, слабкість, збільшення лімфатичних вузлів і висипання на шкірі. Висипання зазвичай виникають через один-три дні після підвищення температури. Ураження шкіри можуть мати плоску основу або набувати форми невеликих наповнених прозорою або жовтуватою рідиною бульбашок, які через деякий час покриваються скоринкою, засихають та відпадають. Кількість шкірних виразок на тілі людини варіюється від поодиноких осередків до кількох тисяч. Висипання в основному концентруються на обличчі, долонях і підошвах стоп. Вони також можуть виявлятися на слизовій порожнині рота, геніталіях та очному яблуку. Симптоми зазвичай зберігаються два-чотири тижні й поволі зникають без лікування.

Віспа мавп зустрічається в основному в країнах Центральної та Західної Африки, де ростуть вологі тропічні ліси та мешкають тварини, які зазвичай є переносниками вірусу. Іноді вірус виявляється за межами Центральної та Західної Африки у людей, які прибули з ендемічних для вірусу регіонів.

Новинка від Seegene – Novaplex MPXV Assey – набір реактивів для виявлення вірусу мавп.

Набір реактивів для ПЛР – Novaplex™ MPXV Assay (RUO)

У більшості випадків симптоми віспи мавп поволі зникають без лікування протягом кількох тижнів, однак у деяких людей вони можуть спричинити ускладнення й навіть призвести до смерті. У групі ризику розвитку більш серйозних симптомів віспи мавп та летального результату перебувають: новонароджені, діти та особи з фоновими імунодефіцитними станами. Ускладнення у разі тяжкого перебігу віспи мавп включають шкірні інфекції, пневмонію, сплутаність свідомості, а також очні інфекції, які можуть призвести до втрати зору.

Хворі на віспу мавп можуть передавати вірус у період її симптоматичної течії (зазвичай протягом двох-чотирьох тижнів). Віспою можна заразитися при тісному фізичному контакті з людиною, у якої є симптоми захворювання. Особливо заразними є висип та біологічні рідини (рідина, гній та кров з вогнищ уражень на шкірі) і скоринки, що відшарувались. Джерелами зараження оточуючих можуть бути постільна білизна, рушники або предмети побуту, зокрема столові прилади та посуд інфікованої людини. Заразні також виразки, нариви та ураження слизової оболонки в порожнині рота, внаслідок чого вірус може передаватися зі слиною хворого.

Вірус може передаватися плоду під час вагітності через плаценту, а також дитині під час або після пологів через контакт шкіри до шкіри. Можливість передачі вірусу безсимптомними носіями невстановлена.

Віспа мавп може передаватися людині при фізичному контакті із зараженою твариною. Носіями вірусу серед тварин є гризуни та примати. В ендемічних для вірусу країнах, у фауні яких зустрічаються носії вірусу мавп, будь-яку їжу, що містить м’ясо або субпродукти тварин, необхідно перед вживанням піддавати ретельній термічній обробці.

Найбільшого ризику зараження наражаються люди, які вступають у тісний фізичний контакт з хворими на віспу мавп у симптоматичній стадії, або з інфікованими тваринами. Щеплені від натуральної віспи можуть мати певний ступінь захисту від зараження віспою мавп. Разом з тим молодші групи населення, як правило, не проходили вакцинацію проти натуральної віспи, оскільки після оголошення віспи першим повністю ліквідованим захворюванням людини у 1980 році ця практика була припинена у всьому світі. Хоча щеплені від натуральної віспи можуть бути певною мірою захищені від віспи мавп, їм також необхідно дотримуватися правил захисту себе та оточуючих.