Мавпяча віспа. Відповіді ВООЗ на поширені питання

Якщо фізичний контакт з людиною, яка заразилася, є неминучим (наприклад, ви є медичним працівником або проживаєте разом з хворим), попросіть її дотримуватися правил самоізоляції та, по можливості, не оголювати шкірні ураження (наприклад, прикривати висипання одягом).

Уникайте по можливості контакту зі шкірою хворого, а при необхідності безпосереднього контакту з ураженими ділянками користуйтесь одноразовими рукавичками. Регулярно мийте руки водою з милом або обробляйте їх спиртовим розчином для дезінфекції рук, особливо після спілкування з інфікованою людиною, дотику до її одягу, постільної білизни, рушників та інших предметів особистої гігієни або поверхонь (столових приладів, посуду тощо). Періть одяг, рушники та постільну білизну та мийте посуд і столові прилади теплою водою з мийними засобами. Проводьте санобробку та дезінфекцію всіх поверхонь, на яких може бути вірус, та правильно утилізуйте забруднені відходи (наприклад, використаний перев’язувальний матеріал).

Якщо у вас виникли підозрілі симптоми або ви тісно контактували з хворим на віспу мавп, зверніться до медичного закладу, де вам будуть видані рекомендації, проведена діагностика та надано медичну допомогу. Щоб захистити від зараження оточуючих, регулярно виконуйте гігієнічну обробку рук і дотримуйтесь порад, наведених вище.

Існує кілька вакцин для профілактики натуральної віспи, які забезпечують певний ступінь захисту від віспи мавп. У 2019 р. для профілактики віспи мавп була схвалена одна з найновіших вакцин проти натуральної віспи (MVA-BN, також відома як Imvamune, Imvanex або Jynneos), проте вона поки не набула широкого поширення. Зараз ВООЗ працює з виробниками для підвищення доступності вакцини. Люди, раніше щеплені від натуральної віспи, мають певний ступінь захисту від віспи мавп. Оскільки в 1980 році, коли натуральна віспа була оголошена першим повністю ліквідованим захворюванням, вакцинація проти неї була припинена. Вакцина проти натуральної віспи, що тоді застосовувалася, більше не доступна для основної частини населення, і люди молодші 40 – 50 років в абсолютній більшості не щеплені від неї. Новішими вакцинами проти натуральної віспи іноді прищеплюються співробітники деяких лабораторій та медичних закладів.

Симптоми віспи мавп зазвичай проходять самостійно, без необхідності лікування. Важливо доглядати за висипом, по можливості даючи виразкам засохнути, а при необхідності накладати вологу пов’язку для захисту ураженої ділянки. Не слід торкатися виразок у роті або в області очей. Можна використовувати ополіскувачі для рота або краплі для очей, що не містять кортизон. У важких випадках може бути показаний противірусний імуноглобулін.

Віспа мавп зазвичай не вважається високозаразним вірусом, оскільки для передачі від людини до людини потрібен тісний фізичний контакт з інфікованим (наприклад, дотик до шкіри). Ризик для загальної маси населення оцінюється як низький. Випадки, що спостерігаються зараз, не відповідають типовій течії спалахів віспи мавп, оскільки не встановлено фактів відвідування хворими на ендемічні за вірусом країни або контактів із ввезеними з них тваринами. Пріоритетним завданням ВООЗ є встановлення механізмів поширення вірусу та забезпечення захисту від зараження ширшого кола людей. Підвищення обізнаності про новий спалах допоможе стримати подальше поширення вірусу.

Віспа мавп може передаватися від людини до людини при тісному фізичному, у тому числі статевому контакті. Наразі невідомо, чи віспа мавп передається власне статевим шляхом (наприклад, через сперму або вагінальний секрет), проте вірус може передаватися при безпосередньому зіткненні шкірних покривів з ураженими ділянками шкіри під час статевих контактів. Характерні для віспи мавп висипання іноді виникають на геніталіях і в порожнині рота, що, ймовірно, підвищує ризик передачі вірусу при статевому контакті. Таким чином, за наявності виразок на шкірі або в порожнині рота передача вірусу може відбуватися в результаті контакту слизової рота і шкірних покривів.

Так. Діти на відміну від підлітків і дорослих піддаються підвищеному ризику розвитку тяжких симптомів хвороби. Вірус також може передаватися плоду або новонародженому під час пологів або за перших фізичних контактів з матір’ю.